У кафедральному Спасо-Преображенському соборі в неділю, 13 березня, на вечірньому Богослужінні було здійснено чин Пасії. Це особливий чин служби, на якій згадуються страждання нашого Господа та Спасителя Ісуса Христа.

Зібравшись біля Розп’яття, кожен віруючий думаємо про страждання Господа і кожен по-своєму співпереживає. Бог прийшов на цю землю, щоб урятувати рід людський. А людство замість того, щоб віддячити Богові за милосердя, за надану честь, відплатило Богові чорною невдячністю. Дві тисячі років тому злість людська прибивала до Хреста Божественну Любов. Розіп’яла тому, що принесене на землю Господом нове піднесене вчення про любов і мир не поєднувалося зі звичним життям людей, заснованим на себелюбстві та егоїзмі. Люди злякалися цього вчення, відкинули його і розіп’яли Христа як обурювача народу. Людські пристрасті та пороки не терплять викриття.

Ось і завершився Перший тиждень Великого Посту. У першу неділю, 13 березня, Церква святкує День Торжества Православ’я. Історично це свято пов’язане з остаточною перемогою над єрессю іконоборства, яка протягом кількох століть терзала православний світ. Невипадково й те, що Днем Православ’я названо першу неділю Великого Посту. Цей день вінчає собою тиждень особливої ​​молитовної праці.

У неділю в усіх православних храмах міста було здійснено Богослужіння. Незважаючи на важкий час війни, храми сповнені людьми. Люди приходять молитися за себе, своїх близьких та рідних, приступають до Таїнств Сповіді та Святого Причастя. Багато хто просить благословення у священиків стати на захист України в лавах ЗСУ або територіальної оборони. Захист Вітчизни – це священний обов’язок!

У багатьох міських храмах цього дня відбулася й Хресна хода. Було піднесено гарячі молитви про мир в Україні.

Сьогодні нам надзвичайно важливо знати нашу віру, бо знову настає час боротьби за Православ’я. Ми повинні знати, що Православ’я є пошуком життя в Богові. Головна наша духовна зброя у захисті Істини – це наша молитва. Якщо ми за нашим духом, а не тільки на ім’я будемо справді православними, Господь Сам Своєю благодаттю допомагатиме нам.

Фото.

Великий пост – время, когда мы задумываемся о прожитой жизни, подводим итоги. В Великий пост даже те, кто редко посещает храм, приходят на исповедь, чтобы примириться с собственной совестью. Мы должны поститься не для “распрей и ссор”, но для того, чтобы примириться с Богом и друг с другом. Пост должен усилить наше стремление в совершении добрых дел.

 «Постящеся, братие, телесне, постимся и духовне, разрешим всякий союз неправды… дадим алчущим хлеб, и нищия безкровныя введем в домы» — так пела Святая Церковь на вечерне первой седмицы Великого поста.

Один из аспектов поста заключается в том, чтобы одеть нагого, накормить голодного, разделить хлеб свой с ближними. Сущность поста выражена в словах: “отдай голодному душу твою”. Пост – это время, когда мы должны забыть о себе, научиться жертвовать собою ради других. Время Великого поста дано нам именно для того, чтобы мы пересмотрели свою жизнь в этой перспективе. Это гораздо важнее и гораздо труднее, чем просто воздерживаться от какой-то пищи.

В Свято-Троицком храме (районная больница, ул. Первомайская, 58) по благословению настоятеля иерея Александра Чернядьева каждое воскресенье после Божественной Литургии проходит благотворительный обед для всех нуждающихся. К сожалению, в наше трудное время таких людей становиться всё больше. Церковь, как заботливая мать, всех принимает и помогает.

А прихожанки храма иконы Божией Матери «Всех скорбящих Радость» (тубдиспансер, ул. Электрометаллургов, 17-б). по благословению настоятеля протоиерея Романа Казновецкого продолжают ежедневно готовить домашнюю пищу для бойцов территориальной обороны города. Всё готовится с молитвой и любовью.

Фото.    

День у день Українська Православна Церква допомагає українським воїнам, біженцям, людям похилого віку, всім нужденним.

Серед парафіян наших Нікопольських храмів є офіцери, військовослужбовці та добровольці, які захищають нашу рідну землю від підлого та жорстокого окупанта. Священики Української Православної Церкви насправді доводять свою вірність народу, рідній землі та людям. З першого дня війни у ​​всіх храмах міста організовано збори допомоги воїнам та бійцям територіальної оборони. Разом із віруючими нікопольчанами батюшки збирають та передають до пунктів оборони гуманітарну допомогу, медикаменти, продукти.

Активна молодь Хрестовоздвиженського храму (Лапинка, вул. Чехова, 39) щоденно готує гарячу їжу для наших захисників. У цьому їм допомагають парафіяни храму ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радості» (тубдиспансер, вул. Електрометалургів, 17-б).

Якщо ви хочете прийняти посильну участь в цій добрій справі, то ось карти для добровільних пожертвувань: Приватбанк 4149 4991 3972 5111 – Парфенюк Олександр та Монобанк 5375 4141 2555 1910 – Борисенко Ірина – парафіяни Хрестовоздвиженського храму.

Заздалегідь дякуємо всім за допомогу!

Фото.

У посланнях апостола Павла є різні аспекти військового служіння, які зараз дуже актуальні: «Станьте, препоясав чресла ваши истиною и облекшись в броню праведности, и обув ноги в готовность благовествовать мир; а паче всего возьмите щит веры, которым возможете угасить все раскаленные стрелы лукавого; и шлем спасения возьмите, и меч духовный, который есть Слово Божие» (Еф. 6: 14-17).

Священики завжди були і залишаються воїнами Христовими.

У Нікополі всі настоятелі храмів на своєму «бойовому посту», всі служать на своїх парафіях. Щодня звершуються Богослужіння. Батюшки разом із парафіянами моляться за мир в Україні, моляться за владу та воїнів, здійснюють Хресні ходи з іконами та мощами святих угодників Божих. Свята Церква завжди була і залишається силою, що об’єднує. З нами Бог! І є, і буде!

Фото.

Незважаючи на наклепи, брехню та погрози, що надходять на адресу Української Православної Церкви, всі наші храми та монастирі відкриті для віруючих. Священнослужителі продовжують тиху молитву та посильну допомогу українським воїнам та всім нужденним.

У нашому місті в усіх православних храмах звершувалися великопісні Богослужіння, був прочитаний  Великий покаянний канон Андрія Критського, звучала покаянна молитва преподобного Єфрема Сиріна: «Господи Царю, даруй мені зріти мої гріхи, і не осуджувати брата мого».

У дні Великого посту, у ці важкі дні для нашої України, щодня після вечірнього Богослужіння у кафедральному Спасо-Преображенському соборі нашого міста відбувається Хресна хода зі святими мощами святителя Миколая та великомученика Микити.

Щодня разом з великопісними молитвами та співами звучать молитви про мир в Україні. Часто під звуки сирени повітряної тривоги священики та миряни, стоячи на колінах зі сльозами на очах молять Всемилостивого Бога: «Господи сил, з нами буди». Молитва рятує, втішає, дає сил жити та трудитися.

Фото.

Початок Великого посту в нашій країні випав на страшні дні війни. Кожен день приносить смерть, сльози, руйнування. Віруючі люди цими днями посилили свої молитви.

У нашому місті у всіх православних храмах відбуваються великопісні богослужіння, читається Великий покаяний канон Андрія Критського.

А в перервах між службами парафіяни спрямовують свою працю на благо міста: готують матеріал для плетінь маскувальних сіток, допомагають їх плести, готують горячу їжу та розвозять її бійцям територіальної оборони, збирають медикаменти, продукти харчування та інші необхідні речі для воїнів та всіх нужденних.

Все це робиться з вірою, надією та любов’ю!

Фото.

Сьогодні, як ніколи, дуже актуальна євангельська притча про милосердного самарянина.

У важку годину випробувань, що випали на долю нашій країні, кожен християнин має стати милосердним самарянином. На питання: хто мій ближній? Христос дає нам пряму відповідь:

Кожен! Кожна людина, яка має потребу в нас на будь-якому рівні: на найпростішому рівні їжі чи житла, чуйної уваги, молитви, турботи, дружелюбності.

У Нікопольських храмах з першого дня війни не припиняється молитва про мир в Україні, з першого дня вторгнення Росії на нашу територію парафіяни збирають допомогу нашим захисникам. Не залишаються поза увагою незаможні і люди, які потрапили до складних життєвих ситуацій.

Так, у Свято-Троїцькому храмі (районна лікарня, вул. Першотравнева, 58) з благословення настоятеля ієрея Олександра Чернядьєва щонеділі після Божественної літургії сестри милосердя роздають гарячі обіди всім, хто має потребу.

Нехай допоможе нам Господь Бог бути подібними до милосердного самарянина на всіх рівнях і по відношенню до всіх людей.

Фото.

Дорогі брати і сестри! Дорога моя паство!

У цей непростий та трагічний для нашої Української держави час, закликаю вас зберігати спокій, не впадати в паніку та відчай. Господь з нами!

Особливо, в ці дні ми повинні показати свою мужність та єдність, об’єднатись в молитві, любові до Бога, своєї Батьківщини і один до одного.

Ми – єдині з українським народом! У всіх храмах та монастирях Криворізької єпархії підноситься молитва до Отця Небесного за цілісність і незалежність України, за воїнів-захисників, що мужньо обороняють рідну землю.

Прошу вас не піддавайтеся на різного роду провокації, дезінформацію, які допомагають ворожим силам та дестабілізують ситуацію. Закликаю вас до молитви задля припинення війни, подолання ворожнечі та збереження миру.

Нехай Боже благословіння перебуває з усіма нами!

Керуючий Криворізькою єпархією
Митрополит Криворізький і Нікопольський ЄФРЕМ