Час посту – це час роздумів над своїм життя, це час жертви, час внутрішньої зміни. У ці дні важливо єднатись у спільній молитві з усією спільнотою Церкви, а померлі є теж частиною цієї спільноти.
У другу суботу Великого посту, 30 березня, в усіх православних храмах нашого міста та у кафедральному Спасо-Преображенському соборі було звершено заупокійні богослужіння.
Поминальних субот у православному календарі чимало. Нагадаємо, що титул Вселенських носять лише дві суботи на рік – М’ясопусна та Троїцька. Є ще три (друга, третя та четверта) батьківські суботи Великого посту, а також Покровська та Димитрівська поминальні суботи, що відзначаються у традиції нашої Церкви.
Що ж до великопісних субот, їх виділення було пов’язане з необхідністю особливоїмолитви за померлих у цей період. Воно пов’язані із тим, що згідно з православним уставом, на буднях у Великому пості не звершується повна Літургія (святителя Іоана Золотоустого, чи святителя Василія Великого), а тільки Літургія Ранішосвячених Дарів, на якій не приноситься безкровна Жертва, а отже є неможливим звершити Євхаристію в пам’ять про померлих.
Молитва за померлих – це не молитва страху і не молитва відчаю перед лицем смерті. Це молитва любові і єдності. У дні поминання померлих ми, як ніколи, засвідчуємо свою віру в те, що мертвих не існує. “У Бога всі живі”, а отже і ми нікуди не дінемось із буття і колись також потребуватимемо молитви.