“У Бога мертвих немає, у Бога – всі живі”. У православному календарі є дні, коли цю фразу Христа відчуваєш усім серцем. Один із них – Димитрівська батьківська поминальна субота. Вона звершується напередодні дня пам’яті святого великомученика Димитрія Солунського, до речі – покровителя воїнів.
Зазвичай цього дня та напередодні православні відвідують храм, де служать заупокійні відправи: ввечері п’ятниці — Парастас, вранці суботи — Літургію, а після неї – велику панахиду.
4 листопада, в усіх православних храмах Нікополя пройшли заупокійні богослужіння. В кафедральному Спасо-Преображенському соборі нашого міста відбулися всі уставні богослужіння. Крім того, священнослужителі звершили заупокійну літію і на цвинтарі. Там біля храму на честь святого великомученика Георгія Побідоносця поховані воїни, які загинули, захищаючи Україну від російської агресії. Церква завжди пам’ятає про них і на кожному богослужінні згадує їх імена.
Молитва за померлих у православ’ї – це подорож нашої віри, надії і любові. Ця подорож нагадує нам про нашу залежність від Бога, нашу надію на воскресіння і обов’язок молитися один за одного, а особливо за тих, кого уже немає поруч з нами. І коли ми збираємось разом у наших храмах, щоб молитовно згадати наших близьких, рідних, друзів та знайомих, давайте не будемо наповнювати наші серця лишень смутком та гіркотою розлуки. Давайте будемо пам’ятати, що це не кінець їхнього земного життя, а це лишень початок їх вічного життя з Небесним Отцем, життя сповненого досконалої радості, світла, миру та любові.
Тож нехай сьогоднішнє поминальне богослужіння принесе нам утіху, а душі померлих нехай віднайдуть вічний спокій та спасіння в обіймах нашого люблячого Отця.