6 листопада Церква святкує пам’ять однієї з найвідоміших і шанованих ікон Пресвятої Богородиці, іменованої «Всіх скорботних Радість». У цей день храм, розташований біля тубдиспансеру молитовно зустрів своє престольне свято. Напередодні тут відслужили вечірнє Богослужіння соборним чином. Зранку святкового дня був звершений традиційний молебень з освяченням води.
На Божественну літургію зібралися священники міста та району, численні парафіяни. Очолив богослужіння благочинний церков Нікополя протоієрей Миколай Марущак. Під час богослужіння лунала посилена молитва за мир в Україні, молитва до Господа Бога про допомогу українським воїнам та духовну підтримку всім, хто страждає від війни.
Велика кількість вірян у цей святковий день Причастилися Святих Христових Таїн.
Після Літургії навколо храму відбувся Хресний хід із храмовим образом Пресвятої Богородиці. Зі сльозами на очах молились всі до Пречистої Діви Марії. У кожного століття свої скорботи – лише дарована Богородицею радість позбавлення від них залишається тією ж, що і багато століть тому.
Опісля богослужіння благочинний ще раз привітав настоятеля протоієрея Романа Казновецького й громаду з престольним святом та наголосив, що усе життя людини супроводжується певними скорботами, але із поміччю Божою, за допомоги молитовного заступництва Пресвятої Богородиці віруюча людина отримує сили їх долати.
«Всі ми дуже добре знаємо, що молитви матерів Господь швидко чує. На жаль, наші земні матері не вічні, але у віруючої людини є й інша Матір. Розрадниця в скорботах і печалях, Підтримка, Відрада, Допомога, Рука, що витирає сльози і підбадьорює в найскладніших життєвих ситуаціях, що дарує душевну рівновагу і серцевий спокій. Вона, за словами святителя Іоанна Златоуста, – «перша Спадкоємиця Божественних дарувань і перша Подателька цих дарів і благословень людям, які шукають допомоги у Господа і милостей у Неї», — сказав отець Миколай.
Своєю чергою, настоятель храму подякував всім батюшкам та богомольцям за святі молитви:
«На образі, який ми згадуємо сьогодні, Матір Божа стоїть посеред таких же, як ми – безлічі немічних, скорботних, нужденних. Одним Вона дарує розраду, іншим зцілення, всім – допомогу і головне – радість про спасіння у Христі Ісусі. І тільки від нас самих залежить – чи побачимо ми себе серед тих бідних, що схилили голови у ніг Богородиці на святій іконі. Чи зможемо ми, слідом за Іовом Багатостраждальним сказати: «Я отримав добре з руки Господа, невже я не перенесу погане?» А Ти, всіх скорботних Радість, не покинь нас і допоможи на цьому непростому шляху!» — звернувшись до присутніх, промовив отець Роман та як гостинний господар запросив всіх на храмову трапезу.