Митрополита Криворізького і Нікопольського Єфрема
боголюбивим пастирям, ченцям та всім вірним чадам
Криворізької єпархії Української Православної Церкви.
Улюблені о Господі, дорогі отці, брати і сестри!
Вже наблизилися спасенні для кожного з нас дні Великого посту. Знову Свята Матір наша Православна Церква кличе нас голосом церковних піснеспівів: «Ось нині час благий! Ось нині час нашого спасіння!» Настають дні сугубої молитви, дні каяття, дні спокути,
а отже і дні милування Небесним Отцем його блудних, але таких любих Його серцю дітей.
Складними здаються нам подвиги духовні. І причиною цьому прп. Серафим Саровський вбачає відсутність у людях нинішнього віку рішучості, щоб повноцінно розпочати шлях духовного подвижництва і незупинної молитви. Тож коли ж, мої улюблені, якщо не нині настав час вірним чадам Церкви Христової покласти руку свою на рало духовного ділання, з тією думкою, щоб вже не озиратись назад.
Як часто ми з вами буваємо схожі на малих дітей, котрі знають як просити в Небесного Отця, але не знають, а інколи і просто не бажають знати, як потрудитися для Нього, при цьому все більше і більше впадаючи в гріховне бідство, адже що як не горе і біда для нас у вічності є гріх. Тому і кличе нас до каяття Господь вустами свого пророка: «Розривайте серця ваші, а не одяг, та зверніться до Господа Бога вашого; бо Він Благий та Милосердний, довготерпеливий і багато в Нього милості і співчуває Він про біду вашу… Засурміть в Сіоні в сурму, оголосіть святий піст, скличте зібрання! Зберіте народ, оголосіть святі збори, старців згромадьте, позбирайте дітей та грудних немовлят, нехай вийде з кімнати своєї також молодий, молода з-під свого накриття! Між притвором і жертвеником нехай плачуть священики, слуги Господні, хай молять вони: Змилуйся, Господи, над народом своїм і не видай на ганьбу спадку Свого, щоб над ним панували погани. Нащо будуть казати між народами: Де їхній Бог? І ревно стане Господь за Свій Край, і змилується над народом своїм» (Иоіл. 2:13,15-17). Дійсне слово пророче! Особливо в ці дні чекає Господь від нас поклику до Нього сердець наших, духовенства і мирян, молоді та старців, кожного роду й кожного звання, щоб розриваючи окови котрими скував їх гріх, ми, все більше зверталися до вищої благодаті — благодаті покаяння. Бо лише воно здатне прихилити суд Божий на милість, перетворити вовка на ягня, вугілля на діамант, розбійника ввести в ворота раю. Здатне всенародне покаяння вселити мир і в наші душі, в нашу землю, в нашу державу, осяяти радістю спасіння наш боголюбивий народ.
Перший гріх омив Господь кожному з нас християн, в купелі святого Хрещення, але після того заплямували ми душі свої новим духовним брудом, втративши першу благодать. Але Господом, Котрий не бажає загибелі жодній душі, проте бажає щоб всі навернулись до Нього й живі були, «як благодать на благодать по Хрещенні дане людям покаяння. Бо щире каяття є другим народженням від Бога… Каяття є двері Божої милості, відкриті тим, хто старанно шукає його, цими дверями входимо в Божу милість і нічим окрім цих дверей в неї не ввійдемо» (прп. Ісаак Сирін).
Улюблені, для нашого з вами спасіння, зі своєї сторони, все зробив Господь. Нині ж Він очікує від нас синергії, співпраці Йому в ділі нашого спасіння. Початок поклав порятунку душ людських Спаситель, завершити ж цю справу повинні ми самі. Ці дні Великого посту є днями сугубої молитви й утримання від всього гріховного. Будемо духовно працювати, щоб не минули марно для нас ці дні. Адже не в єдиному пості фізичному є справжній піст і за словом апостольським «не наближає нас їжа до Бога: бо коли ми їмо, нічого не набуваємо; і коли не їмо, нічого не втрачаємо» (1 Кор. 8.8). Піст же справжній, «приємний Богові – є віддалення від зла, утримання язика, люті подолання, припинення похоті, злослів’я, неправди та клятвопреступництва. Виконання всього цього і є справжній піст» (піснеспів 1-ї седмиці Великого посту).
Нехай не впадають в скорботу і ті, хто через неміч тіла не можуть взяти на себе піст фізичний в усій його суворості. До таких промовляють богослівні вуста преподобного пустельника Варсонофія Великого: «Хто їсть не для насолоди, а через тілесну хворобу, такого Бог не засуджує», і ще «давати тілу, по мірі потреби його, дійсно потрібно і благодаріння в немочі позбавляє людину від осудження, адже Бог не потребує від людини того, що вище її сили» (прп. Варсонофій Великий). Доповнює його і інший духоносний Авва, преподобний Іоанн Пророк, кажучи: «Людина повинна лише слідкувати, щоб не прийняти чогось або не вкусити через пристрасть; а що вона робить через хворобу чи через потребу, те не буде врахованим їй у гріх» (прп. Іоанн Пророк).
Улюблені, якої б суворості не була міра нашого посту, будемо пам’ятати, що без молитви, каяття, утримання та регулярного ходіння до храму Божого для спільної молитви та участі в Церковних Таїнствах, піст тілесний буде марним. Саме духовної складової посту чекає від нас Господь. Тож від нині, хто рідко бував у храмі, нехай поспішає до нього як спраглий до джерела, хто часто ходив до спільної молитви, нехай не полишає своїх трудів, а примножує їх, хто ще не поклав початок своєму духовному подвигу, нехай поспішає зробити перші свої духовні кроки, бо час відведений нам для покаяння спливає, наближається суд Божий як особистий, так і загальний, і горе тій душі, що нині не потрудиться для свого спасіння; радість же і благодать тій, котра нині «відклала спосіб життя вітхої людини, що тліє в спокусах, а оновилася духом розуму свого й одягнулася в нову людину, створену за подобою Божою в праведності та святості істини»
(Єф. 4:22-24).
У дні спасительні Великого посту, як вірні діти своєї земної Вітчизни, посилимо свої молитви і за встановлення дорогоцінного миру на нашій святій українській землі, за спасіння військових, що звершують своє служіння боронячи державний суверенітет та територіальну цілісність України від її ворогів. Будемо просити, щоб зміцнив наших захисників Господь в подвизі служіння військового, щоб зберіг їхні серця в стоянні за істину та допоміг повстати вірою несумнівною проти гордості ворогів наших, спасаючи від загибелі духовної і тілесної.
Дорогі мої, прийміть моє благословення на початок вашого духовного ділання в дні Великого посту, нехай зміцнить вас в цій душеспасенній справі Початківець всякого подвигу Христос та дарує «пізнати радість в пості та плоди духу, що від нього розквітають» (прав. Іоанн Кронштадтський).
З любов’ю о Господі, смиренний Єфрем, митрополит Криворізький і Нікопольський
м. Кривий Ріг
Великий Піст
2024 рік