Ісуса Христа розіп’яли, як ми знаємо з Євангелія, серед двох розбійників. Один з них ганьбив Його, а інший розбійник став угамовувати свого товариша і, звернувшись до Ісуса, сказав: «Пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у царство Твоє!» На це він почув від Господа: «Істинно говорю тобі, а тепер будеш зі Мною в раю» (Лук. 23:39-43).
Так розповідає Євангеліє про глибоко повчальну і зворушливу подію: про помилування Христом розбійника, що висів поруч із Ним на хресті.
Лагідність, всепрощення і молитва Христа за розтиначів вразили розбійника. Не похитнутись у Своїм вченні про всепрощення і переносити всю ницість людської злості від тих, яким чинив благодіяння, міг лише Той, Хто Сам був джерелом Любові. У душі розбійника почала зароджуватися віра в Христа як в обіцяного пророками Спасителя. У ці страшні хвилини на Голгофі лише розсудливий розбійник зрозумів, що Царство приниженого і відданого на ганебну смерть Ісуса «не від цього світу».
Повне каяття у своїх злочинах, глибоке смирення, тверда віра в розп’ятого Господа і сповідання Його тоді, коли весь світ відкинув Його, — ось з чого сплетено вінець, що вінчав главу колишнього розбійника, ось з чого скувався ключ, що відчинив йому двері раю!
Розсудливість розбійника, що розкаявся, нехай буде нам прикладом рішучого покаяння. Подбаємо про своє повне внутрішнє виправлення, віддаючи себе цілком волі Божій і просячи у Христа милості та благодаті. «Розбійника розсудливого в одній годині раєві сподобив Ти, Господи, і мене древом хресним просвіти й спаси мене.