Бачачи духовне падіння і мерзенність гріхів, преподобний Андрій Критський звертається до своєї, а одночасно і нашої душі словами: «Душе моя, душе моя, встань, чому ти спиш? Кінець наближається…» (кондак великого Покаяного канону). Цими словами звернімося і ми до своєї приспаної душі і докладімо зусиль, щоб розбудити її від тяжкого гріховного сну. Адже у взаєминах із Богом ми не можемо бути нейтральними, не можемо стояти на місці. Тому кожен день або наближає нас до Бога, або віддаляє від Нього і, відповідно, веде або до спасіння, або до загибелі.