«Поминайте наставників ваших, які проповідували вам слово Боже, і, дивлячись на смерть їхнього життя, наслідуйте їхню віру», — так вчить нас Апостол (Євр.13:7). І це, мабуть, у крові всього народу Божого. Ми завжди пам’ятаємо тих, хто вчив нас Істині, Добру, Любові і Красі і, як вміємо, поминаємо їх у своїх молитвах, просячи заступництва за нас, немічних і грішних. Один з таких вчителів – це отець Аввакум Заєць, який протягом 40 років був настоятелем храму Різдва Пресвятої Богородиці.
15 грудня, у день його народження благочинних церков міста Нікополя протоієрей Миколай Марущак та настоятель храму Різдва Богородиці протоієрей Віталій Єфремов відслужили панахиду за упокій душі протоієрея Авакума.
Аввакум Корнейович Заєць народився 15 грудня 1898 року в с. Теліженці Тетийовського району Київської області в бідній селянській родині. Закінчив чотирикласну приходську школу, потім багато займався самоосвітою. Батьки померли рано, і на утриманні отця Аввакума залишилося четверо дітей. Довелося тяжко працювати, аби прогодувати їх.
Юнак брав активну участь в роботі «Просвіта». Співав у церковному хорі сільської церкви Покрова (цей храм був дерев’яний, без жодного цвяха).
У 1918 році служив писарем в армії, бо мав гарний почерк. Після повернення з армії прислужував у церкві. У 1926 році одружився. У 1928 році був заарештований, відбув
тюремне ув’язнення у Білій Церкві. Згодом, восени 1929 року, був заарештований вдруге і відправлений на Соловки. Звільнений з концтабору без права проживання в Київській
області».
У грудні 1933 року приїхав у виноградний радгосп «Знам’янський» Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області, де працював робітником, обліковцем та бухгалте-
ром. У 1935 році його сім’я переїхала до Нікополя, бо дітям треба було іти до школи.
У 1935-1941 роках працював бухгалтером на рибзаводі, користувався повагою колег. Під час окупації ходив молитись до Спасо-Преображенського собору, співав у церковному хорі. Його помітили, запропонували висвячення у священники. Він погодився.
Сорок років, з 1942 по 1982 рік, він був настоятелем церкви Різдва Богородиці.
Отець Аввакум буквально відродив храм, в якому тривалий час знаходився колгоспний склад.
Організував дорослий і дитячий хори. Завдяки піклуванню священника було підведено опалення до церкви, відновлено покрівлю, споруджено огорожу. Було відновлено і невеликий церковний цвинтар, де потім поховали і самого отця Аввакума.
Він помер 19 липня 1986 року. А в 1992 році поряд поховали його матушку Анну Артемівну.
Отця Аввакума багато нікопольців згадують добрим словом.