9 березня, у п’ятницю третьої седмиці Великого посту, в день пам’яті першого (IV) та другого (452) знайдення чесної глави святого славного Пророка, Предтечі і Хрестителя Господня Іоанна, в Спасо-Преображенському кафедральному соборі міста Нікополя відбулася соборна Божественна Літургія духовенства Нікопольського і Покровського благочинь.
Богослужіння очолив Митрополит Криворізький і Нікопольський Єфрем, якому співслужили духівник Криворізької єпархії протоієрей Анатолій Марущак, благочинний Нікопольського благочиння протоієрей Миколай Марущак, благочинний Покровського благочиння протоієрей Володимир Качан, настоятелі та клірики православних храмів міст Нікополя і Покрова, сіл і селищ Нікопольського району.
Напередодні відбулася сповідь духовенства, яку прийняв духівник Криворізької єпархії, настоятель Спасо-Преображенського кафедрального собору міста Нікополя протоієрей Анатолій Марущак.
За Літургією Передосвячених Дарів була піднесена уклінна молитва Господу Вседержителю за мир на землі України.
Після запричасного вірша до богомольців із проповіддю звернувся настоятель храму святого Іоанна Предтечі м. Нікополь ієрей Олег Єфремов.
За Божественною Літургією чисельні богомольці стали причасниками Святих Христових Таїн.
Після богослужіння Високопреосвященніший владика звернувся до пастви своєї другої кафедри зі словом повчання.
Митрополит Єфрем подякував духівнику єпархії отцю Анатолію Марущаку за духовний подвиг та нелегкі труди з духовного окормління кліриків Криворізької єпархії . Також архіпастир привітав духовенство Нікопольського і Покровського благочинь із звершенням спільного говіння.
По закінченні богослужіння Високопреосвященніший владика надав усім присутнім в храмі богомольцям своє архіпастирське благословіння.
У зв’язку з тим, що цього дня відзначається 204-та річниця від дня народження видатного українського письменника, поета, філософа та громадського діяча Тараса Григоровича Шевченка, по закінчені богослужіння, Керуючий Криворізькою єпархією Митрополит Криворізький і Нікопольський Єфрем разом із собором духовенства прослідували до пам’ятника Великому Кобзареві, до підніжжя котрого поклали квіти, як знак пошани великому батькові української літератури. Після чого правлячий архієрей із собором духовенства проспівав вічну пам’ять великому кобзарю.