25 червня світлий сонячний ранок виявився скорботним днем для нашого міста. Зі слізьми на очах прощалися з героєм, який був вірний військовій присязі до останнього подиху. Молодий чоловік загинув захищаючи Неньку Україну від російських окупантів. У Героя залишились згорьовані батьки.
У храмі ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість» священники Нікопольського благочиння провели в останню земну дорогу мужнього українського захисника Владислава Кріпака (1989 р.н.), який боронив рідну землю не один рік. Заупокійне богослужіння очолив благочинний нашого міста протоієрей Миколай Марущак.
Владислав Кріпак виріс у православній родині. Його мати була сестрою милосердя у Свято-Троїцькому храмі (районна лікарня). З дитинства хлопчик був розумним, кмітливим, добрим та чуйним. Він добре вчився, обожнював спорт, займався боксом, часто здобував перемогу на змаганнях різних рівнів, мав спортивний розряд – кандидат в майстри спорту з боксу.
Після закінчення школи, здобув вищу освіту в Національній металургійній академії України в Дніпрі. Працював на різних підприємствах нашого міста.
Невеликий час був тренером з боксу, тренував молодь, мав амбітні цілі – мріяв виховувати чемпіонів.
Але маючи палке, чесне серце та чітку патріотичну позицію, не міг залишитися осторонь і три роки брав участь в Антитерористичній операції на сході України. Служив розвідником. Мав позивний «Боксер».
У перший день повномасштабної війни Владислав Кріпак став на захист Батьківщини. За словами його побратимів, Владислав був відважним воїном та надійним другом, який завжди допомагав в складних ситуаціях та ділився своїм бойовим досвідом. За особисту мужність і героїзм, незламність духу, проявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України неодноразово отримував нагороди. Одна з них – медаль «Захиснику вітчизни» від Президента.
Під час одного з запеклих боїв з ворогом Владислав Кріпак отримав серйозне поранення, але після лікування в шпиталі знову повернутися на фронт.
7 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання Владислав Кріпак загинув під Авдіївкою Донецької області, але кілька місяців вважався зниклим безвісти. Батьки вірили, що їх син живий, і сподівалися на краще…
Вічна і блаженна пам‘ять воїну Владислави! Молимось за упокій його безсмертної душі!
Вічна Пам’ять і Царство Небесне всім полеглим Героям!