Церква Христова складається не тільки з нас із вами, але із тих, хто вже закінчив своє земне життя. Ми всі знаємо, що у Бога немає мертвих, у Бога всі живі, і повнота Церкви Христової – людей, які христились во ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Людина, скінчивши своє земне життя, не зникає в небуття, тому, що Церква Христова завжди молиться за їхні безсмертні душі.
22 червня, у переддень Святої Живоначальної Трійці, згідно з православним богослужбовим уставом, ми маємо батьківську поминальну суботу. Наша молитва огортає усіх тих, хто не встиг прожити своє життя і сказати: “Господи, дякую” і “Господи, прости”. На цьому і базується наша молитва за упокій – тільки на одному – на любові.
У кафедральному Спасо-Преображенському соборі цього дня була звершена заупокійна Божественна літургія та панахида. За богослужінням були піднесені сугубі заупокійні молитви за загиблими воїнами України, які віддали свої життя за волю і суверенітет нашої країни, за усіх безвинно вбитих, а також усіх від віку спочилих православних християн.
Звертаючись до вірян після богослужіння настоятель собору протоієрей Миколай Марущак розповів про духовний зміст Троїцької поминальної батьківської суботи.
«Щоб нагадати всім, що Дух Святий діє і на мертвих, і на живих, що у Бога всі живі, напередодні свята Трійці встановили вселенську батьківську суботу – Троїцьку. У цей день Православна Церква поминає всіх спочилих християн. У православних храмах після Літургії служать особливу панахиду – «Пам’ять за всіх від віку спочилих православних християн, отців і братів наших». І тому сьогодні ми прийшли до церкви для того, щоб пом’янути усіх рідних, близьких, знайомих. І особлива наша молитва за тих, хто не встиг дожити – чиє життя перервалося внаслідок певних обставин. Якщо говорити про сьогодення – особлива молитва за наших захисників, за тих людей, які загинули під час обстрілів, померли від поранень. Нехай же нас ніколи не покидає впевненість у тому, що наші померлі не пішли у небуття, а ми обов’язково з ними зустрінемось. Смерть – це тоненька стіна. Їй рано чи пізно судиться бути зруйнованою. Хочу зауважити, що тільки живучі на землі, людина може робити добрі справи, а за гробом – це неможливо. Тому виконуючи заповідь Христову, любов до ближнього, ми молимось за прощення гріхів всіх у вірі спочилих», — промовив отець Миколай.