Світ лежить у злі. Ми боїмося і обурюємося — і для нашої людської природи це природно. Але Святий Дух має для нас надприродний дар — дар миру. Бог дає нам розум, і ми розуміємо, що прагнучи все зробити по-своєму, ми лише мучимо себе та інших.
Бог м’яко підводить нас до рятівної істини — ми маємо повністю віддатись Йому. Він знає, що робити з нами; Він знає, що робити із цим світом; це не наша справа, а Його. Наша справа — виконувати Його волю ось у цей момент нашого життя.
Для багатьох віруючих зараз настав свого роду важливий та переломний момент. Війна змусила переосмислити своє життя і на багато речей поглянути інакше. Зараз, як ніколи, ми повинні молитися і брати участь у житті Церкви. Дбати про тих, кого Бог довірив нашій опіці — домашніх, друзів та товаришів по службі. Виконувати нашу роботу якнайкраще. З вдячністю приймати радощі і з терпінням – прикрості. Довірити наше минуле Божому милосердю, а майбутнє — Божому промислу. Робити свою справу і надати можливість Богові подбати про інше.
Віруючі Нікопольці у всіх храмах Української Православної Церкви з старанністю та любов’ю продовжують суто молитви про мир в Україні, поєднуючи їх зі справами милосердя. Наразі всі сили спрямовані на допомогу українським військовим та людям, які опинилися у складних життєвих ситуаціях. Віримо, що ароматна свіжа булочка для нашого бійця або невеликий продуктовий набір для малозабезпеченої людини – наш скромний внесок у спільну справу – угодні Богові, як дві лепти євангельської вдови. Адже все це робиться з великою любов’ю до людей!
Любов творить чудеса, а злість вбиває тих, що носять її в собі. Потрібно зі співчуттям молитися про те, щоб Господь пробачив ворогуючих, пом’якшив їхні серця. Адже той, хто ворогує, страждає і страждає від своєї злості. Молитва обов’язково принесе добрі сходи. Тож продовжуємо молитися і працювати!