Минуло вже понад сто днів із початку повномасштабної війни в Україні. Весь цей час Українська Православна Церква не припиняє своїх молитв та різної допомоги українській армії та всім нужденним.
У православних храмах Нікополя не замовкають молитви про мир в Україні, про нашу владу та військо. Дедалі більше наших парафіян встають зі зброєю в руках на захист держави, адже захист Вітчизни є священною справою кожного віруючого.
У багатьох храмах з’явилася благочестива традиція здійснювати Хресні ходи з іконами і святими мощами, молячись за місто Нікополь і тих, хто живе в ньому. Наші парафіянки не перестають випікати для бійців територіальної оборони ароматні булочки, молодь готує свіжі салати. Крім того, наші міста притулили багатьох людей, які змушені були покинути свої будинки. Віруючі Нікопольці з радістю діляться з ними одягом, продуктами харчування та всім необхідним. Багато хто бере активну участь у волонтерському русі. Не залишаються поза увагою і незаможні люди.
Святитель Микола Сербський писав: «Якби сьогодні хтось запитав мене: як врятувати свою душу, я не роздумуючи відповів би: візьми на себе тягар турботи про ближнього!» Святі отці пропонують дуже просте правило, що дозволяє точно зрозуміти, «що потрібно іншій людині, щоб зробити для неї це» : «Постав себе на місце іншого, тоді зрозумієш, що йому потрібно». Взагалі, благодійність — це форма, в якій проявляється любов. А без любові людина втрачає сенс свого життя, втрачає зв’язок із Богом – джерелом Любові. Людина створена для того, щоб жити для іншого, і якщо вона цього не робить, то перестає бути людиною.
Сьогодні кожен може виявити милосердя та стати благодійником. Справи милосердя — це наша спільна справа, як Євхаристія, як молитва за інших.