У цей день в кафедральному Спасо-Преображенському соборі нашого міста відбулося соборне Богослужіння. Божественну літургію очолив благочинний Нікополя протоієрей Миколай Марущак. Біля Престолу Божого йому співслужили священнослужителі міста та Нікопольского району. У центрі храму, для поклоніння, була поставлена ікона праведного Петра Калнишевського з часткою його святих мощей.
Звертаючись до присутніх, отець Миколай нагадав про життя та подвиги останнього кошового отамана Запорізької Січі.
— Останній кошовий Запорізької Січі Петро Калнишевський був глибоко віруючою людиною і багато допомагав церквам і монастирям України. Цим він ревно виконував заповідь Христову: «Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть» (Мф. 5,7). Своїм життям праведний Петро уподібнився Іову Багатостраждальному, бо Господь і для нього допустив такі самі випробування, щоб вічного блаженства став достойним. Петро Калнишевський мав усе – владу і багатства, але всього цього позбувся і 25 літ був мучений важкими умовами життя, бо обрав правду, тісний і тернистий шлях страждань і зненавидів беззаконня. Він провів в ув’язненні 25 років і після амністії у 1801-у ще два роки залишався ченцем у місцевому монастирі. Святий праведний Петро Калнишевський показав приклад смирення і терпіння, великої любові до Бога і свого народу та краю. Він воістину був справжнім миротворцем, а в любові до народу свого був подібний до святого апостола Павла, який писав: «Я жадав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних по плоті» (Рим. 9, 3). Так само і святий цей праведник мав велику любов до свого народу по плоті. Тому і вибрав страждання, щоб перемогти неправду і беззаконня. Ув’язнився, щоб визволитись. Смирився, щоб піднятися, — сказав батюшка.
Після літургії був звершений молебень, на якому звучали особливі прохання про мир в Україні, про Святу Церкву, про мир і спокій у нашому рідному місті Нікополі.