Серед багатьох піснеспівів свята Стрітення Господнього, яке Православна Церква відзначила 15 лютого, є одне, яке зазвичай відоме кожному християнину і яке з особливим теплом у душі сприймається кожним. Це молитва праведного Симеона Богоприїмця – «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм з миром».
Цей піснеспів дуже близький кожному християнину тому, що кожен з нас проходить той чи інший відрізок свого життя. Яка його тривалість? Цього нікому не дано знати, нікому не дано виміряти. Але коли наближається старість, людина старанно молиться, щоб Господь цей час зробив для неї мирним, безболісним і безтурботним. Ми з вами, дорогі брати і сестри, набагато щасливіші за праведного Симеона, оскільки не тільки бачили спасіння, а ми його маємо, спасіння всередині нас є. Це відбувається тоді, коли ми з глибокою вірою, зі страхом Божим причащаємося Святих Христових Таїн. Бог стоїть біля дверей нашого серця і стукає. Велике Благо тим, хто відповідає на Його заклик, і хто сам шукає з Богом зустрічі. Тієї зустрічі з Ним, якої нам не уникнути. Ця зустріч в нашому житті, в нашій вірі, в радощах, в горі, вона в Церкві, в Її таїнствах, і в навколишньому світі, і вона, врешті-решт, в кінці нашого земного життя. І саме про цю останню зустріч нам треба пам’ятати постійно!