Возлюблені о Господі, дорогі отці, брати і сестри! Сердечно вітаю всіх Вас із торжеством пришестя неба на землю, зі святом радісним та світлим, з Різдвом у плоті Господа Бога і Спасителя нашого Іісуса Христа!
Сьогоднішня святкова подія, втілення Сина Божого від Пречистої Діви, великославними променями Віфлеємської зірки та спасительним для людства ангельським славослів’ям втіленого у плоті Іпостасного Слова, привела всіх нас в надземне рідство, від нині людина стала рідною за плоттю Всемогутності Божій і, як пише святий псалмоспівець, «богами і синами Всевишнього» (Пс. 81,6).
Звістка про довгоочікуване спасіння людини від рабства гріха в одну мить досягнула висоти небес і змусила ангельські чини радо славити мир, що Новонароджений Спаситель приніс на землю, в єдиному духовному пориві співаючи: «Слава в вишніх Богу і на землі мир» (Лк. 2,14).
Цей мир, що Богонемовлям Христом був принесений на землю, був дарований людству в знак найвищого та найдосконалішого прояву Його Божественної любові. Але що це за мир, котрий будучи дарований людству здатний подолати в ньому міцні у своїй гріховній немощі засади злоби, ненависті, заздрощів та інших проявів немирної сили у цьому світі?
Цим надземним Миром, що прийшов на землю і є Сам Новонароджений Месія, Господь і Бог наш Іісус Христос, що «в світі був і світ через Нього постав, і світ Його не впізнав» (Ін. 1:10). Адже світ, перебуваючи в обіймах темного марева гріха та злоби, не міг так просто сприйняти в себе втрачений в раї мир, що панував над всім творінням «коли людина слухалась свого Творця, коли благодать безперешкодно виливалась на всю природу, зберігаючи наших прабатьків від пізнання гріха, смерті та тління» (сщмч. Серафим (Чичагов)). Так було до тієї пори, доки перша людина не відступила від волі свого Творця. Тоді Божественна благодать, що раніше оберігала її, полишила порушника волі Божої і найсолодший голос Небесного Отця став здаватися першому грішнику страшним, як сказано «почув я голос Твій у раю, та убоявся… і сховався я від Тебе» (Бут. 3:10). Пізнання добра і зла призвело до розділення, що сталося в самій людині. Від тепер її єство, що раніше слугувало єдиній меті богоуподібнення, повстало проти свого носія. Пізнавши злобу гріха, людина разом із ним пізнала біль, сльози, страждання, хвороби та навіть саму смерть та кровопролиття. І, як наслідок цього пізнання, невдовзі первозданна земля вперше збагряніла від пролитої на неї людської крові, коли брат вбиває свого брата.
З цієї пори вся піднебесна страждала від свого розділення з Богом, все творіння і всі стихії повстали проти порушника Божих повелінь – людини, світ і людські душі все більше охоплювали гріх і ворожнеча. І так тривало до тієї пори, доки Єдинородний Син Божий, що перебував у недрі Отчому, не прихилив небеса, щоб Самому прийти в світ, із Собою принісши і, втрачене людиною в раї, благословення миром, подолавши і гріховне розділення, що відділяло від Бога людину, за єдиної умови, якщо людина увірує в Христа, як у втіленого Сина Божого і через цю віру стане спроможною вмістити в своїй душі благодатний Богодарований мир.
Нажаль, хоча нині весь світ, всі береги і континенти, вже сприйняли добру звістку про пришестя їх Спасителя, про Народження Месії, але, як і раніше, знаючи про Нього, «світ Його не пізнає» (Ін. 1:10). Люди, що звуть себе християнами, замість проповіді миру і любові несуть в світ новітні істини, що суперечать Істинні Євангельського вчення Христа. Їхні нові ідеали, здаються їм добрими, адже споглядають вони на них повз викривлену призму скалічених гріхом власних душ. Так, замість наполегливого плекання миру деякі люди лукаво іменують війни благом; замість встановлення єдності, кличуть до розділення; а заповіданій Богом любові воліють бісівську злобу і ненависть.
Батьки беруть зброю проти своїх дітей, діти – на батьків і ворогами людині стають домашні її (Мф. 10:36), міста та цілі держави розділяються в середині своїй та царство постає на царство. Куди не поглянь – немає злагоди!
Але про що ж тоді співають Ангели в тиші Різдвяної ночі? Невже народження в світі Христа Спасителя не принесло на землю мир? Нехай не вводить Вас в оману подібна лукава думка! Бо мир принесений Богонемовлям в світ, як би нам цього не хотілося, але не є миром для народів. «Мир мій залишаю вам, — каже Христос своїм учням у Своїй прощальній з ними бесіді, — не такий мир, як світ дає: нехай не спокушається серце ваше і не боїться» (Ін.14:27). Бо мир Христовий — є миром духовним, миром тихої радості та сердечного спокою, завдяки єднанню з Небесним Отцем. Він, оспіваний ангелами, рівно як і інші події Різдвяної ночі, мав на меті надихнути людей на війну із пристрастями та злобою в середині людського серця, шляхом відсічення від нього всього, що не є Боже. Тиша Різдвяної ночі мала би призвести до пізнання Господа через богомисленне мовчання, що «наближує до Бога, наче сонце, просвітлюючи серце» (прп. Ісаак Сирін). Страшний злочин побиття Віфлеємських немовлят Іродом, мав би змусити людей замислитись над тим, що легше відсікти від душі зачатки гріха, допоки вони перебувають в стані немовляти, ніж коли вони зміцняться та стануть кріпкими в битві мужами. Роздуми про вимушену втечу Святого Сімейства з землі обітованої до Єгипту повинні би привести до глибинного усвідомлення того, що ми не маємо права «зупинятися на жодному з помислів, що зароджуються в наших серцях, навіть якщо вони здаються нам добрими, щоб не бути нам обманутими ними, але втікати від них» (прп. Максим Сповідник). Перемога в цій аскетичній боротьбі тлінного з нетлінним призведе до народження в душі духовного борця миру Христового та призведе до примноження в ньому здатності легко сприймати Божественну благодать.
Тож, нехай не спокушаються серця ваші та не бояться! Бо всьому злу, що твориться в світі, необхідно було статися. Статися ж для того, щоб тісним шляхом скорботи та покаяння спасалась людина. Адже лише випивши цю чашу бід до останку, людство зможе пізнати власне божевілля, та гідно оцінити даровані Новонародженим Богонемовлям Христом блага святого миру і духовного благоденства! Божа благодать завжди особливо помітна, коли діє серед жорстокого зла, гріха і омани, коли вона утримує світ, не даючи йому дійти до повної загибелі, але як добру пшеницю із плевел, вибирає з середовища злоби все можливе добро, цим даруючи і оспіваний Різдвяними Ангелами мир.
Усвідомлюючи велич любові Новонародженого Богонемовляти, що промислово веде нас вузьким шляхом до мирної пристані Небесного Царства, зі святителем Амвросієм Медіоланським радо хвалімо Різдво Христове та гучно оспіваймо: «Прийди Викупниче народів, Народжений від Діви Пречистої; нехай світ здивується Тобі підлунний, побачивши Твій Божественний образ і Тебе плодом Дівичого лона… Ти став для нас Людиною… Ясла Твої засяяли, і ніч просвітилася світлом… Хвала Тобі Господи Боже, Народженому Пречистою Дівою, з Отцем Твоїм і Святим Божим Духом навіки віків незмінно!» Амінь.
З любов’ю та радістю о народженому Христі,
Єфрем, Божою Милістю,
Митрополит Криворізький
і Нікопольський
РІЗДВО ХРИСТОВЕ
м. Кривий Ріг
2026 рік