Возлюблені о Господі отці, брати і сестри! Неосяжні Божественні милосердя та любов до людського роду знову привели нас до зустрічі невимовної радості, стати свідками події, що назавжди поділила плин історії людства на те, що було до неї, і на те, що стало після, стати свідками Віфлеємської зірки, свідками справи умалення Всемогутнього Бога до образу людського, стати очевидцями пришестя у світ, народження у плоті Іпостасного Слова – Різдва Господа Бога і Спаса нашого Іісуса Христа.
Оскільки святковане нами духовне торжество відносить наші думки до незбагненної людському розуму справи, то і свято сьогодні є святом надзвичайним, надземни́м – Бог стає людиною, щоб людину зробити богом по благодаті (Пс. 81:6), позбавивши від древнього прокляття нащадків першого Адама, через народження Адама нового – Христа (1Кор. 15:47).
В древніх знаме́ннях, прообразах і дивах багаторазово Господь відкривав людям майбутню таємницю їхнього спасіння, нагадуючи, навіть у найтяжчі години й роки випробувань богоо́бранного народу та його окремих чад, що Він – Бог і Цар Ізраїля, завжди поруч із Своїми вірними і, що «навіть якби мати могла б полишити дитя своє, то Бог не покине його» (Іс. 49:15). Тоді обіцяне спасіння являлось людству в символах та образах, немов приховане від пильного зору пекла, нині ж настав час звершення пророко́ваного, час, що обрав Господь, щоб явити славу Свою, відкрити людям початок, донедавна прикровенного, древнього Таїнства їхнього спасіння, бо ж Він «Бог – Бог над богами та Цар над царями, і Він відкриває таємниці…» (Дан. 2:47). Тепер же небо і земля, весь нижній та вишній світ в єдиному радісному пориві оспівують звершену подію – Різдво у плоті Сина Божого. «Нині радіють всі Ангели на небі, та радіють люди, і все творіння торжествує заради у Віфлеємі народженого Спаса Господа: бо вся омана ідольська минула, і царює Христос на віки» (Літійна стихіра служби свята Різдва). Минули віки відокремленості людей від Бога. Бажаючи назавжди повернути Своє творіння із земного вигнання Небесний Цар, що сотворив небо і землю, все видиме та невидиме, сходить на землю та творить все нове (Ін. 21:5); Хто одягається в світло, як у шати, одягає на Себе людську плоть, щоб у плоті, як людина, покластися у яслах міг Той, Кого весь всесвіт не вміщує; Хто без зупину приймає трисвяте оспівування від Херувимів приймає поклоніння від пастухів; Хто людям «подає все, що потрібне для життя та побожності» (2 Пет. 1:3), приймає дари від волхвів; і нині в обіймах своїх Пречистих рук тримає Преблагословенна Мати Того, Хто вірних Йому, мов ягнят «бере на руки Свої і на лоні Своєму носить їх» (Іс.40:11). Таїнство, котрому всі ми, мої дорогі, сьогодні радіємо на стільки більше від людського розуміння, що немає гідних слів, щоб достойно оспівати його і немає такого знання, що в повноті б його осягнуло. Радість про пришестя в світ Христа Месії, для нас з вами, є радістю свідчення про Божественну любов до людського роду, бо саме любов, ця вершина досконалостей, зробила можливою святковану нині подію. Так, навіть до сьогодні із закликом про любов звертається до Своїх вірних зі сторінок Святого Євангелія Христос і як явніший її доказ вимагає від нас дотримання Його святих заповідей, чистоти нашого з вами життя та відчуження від усілякого гріха (Ін. 14:21). Але, яку людину можемо ми назвати чистою, якщо навіть багатостраждальний праведник Іов говорить, що ніхто не буде чистим від скве́рни, навіть якщо всього один день на землі життя його (Іов. 14:4). Звичайно, що благословенній чистоті, що низводить все Небесне Царство в душу праведника, може не дозволити засяяти в людині, лише гріх, що її відчужує від Бога, заплямо́вуючи нечистотою скве́рни. Від дня Різдва Христового минуть роки і Спаситель світу, виходячи на Своє служіння, почне його з призову людства до покаяння, після чого знову й знову лунатимуть із Його вуст слова, звернені до зцілених Ним: «Йди і більше не гріши» (Ін. 5:14, Ін. 8:11). Підтримання в нас духовної чистоти потребує великої, але благословенної праці, покаянно підняти на себе благу ношу ярма Христового та слідування за Ним, полишивши умовності, під час гріховного, земного буття, свої розум, серце та любов повністю віддавши Божественній Милості та служінню Їй. Святі давнини, рівно як і подвижники віри й благочестя нового часу, виділяли окрім покаяння іще одну чесно́ту, що має бути притаманна кожному, хто бажає гідно, в чистоті серця і душі, вклонитися Святим яслям Христовим. І цією чесно́тою є справа милосердя. Та й що святі, коли Сам Христос звертає до нас зі сторінок Святого Євангелія Свій Божественний голос: «Все, що Ви зробили для одного із братів Моїх менших, ви для Мене зробили» (Мф. 25:40). Дійсно це є так! Скажіть, чи може бути повноцінною радість наша про народження Господа, якщо ми знаємо, скільки страждання та сліз в сучасному світі, а ми нічого не зробили, щоб допомогти скорботним братам і сестрам нашим о Народженому Христі? Чи буде приємною Богові наша жертва, принесена Йому, якщо ми не явили любов тим, кого поставив Господь поруч із нами, щоб ми потурбувалися за них? Звісно, що ні. Сьогодні мої молитви і подяка тим вірним, що служать ближньому, як самому Господу, котрі покладають свою турботу про воїнів, що захищають нашу землю, допомагають лікувати та загоювати рани тілесні та душевні, ділять хліб, одежу та житло з вимушеними переселенцями, що постраждали від війни. Божественне Немовля нехай винагородить Вас сторицею! Тому, зустрічаючи нині Торжество Небесної Слави на землі, не тіла свої прикрашаймо пишними шатами, а серця чистотою праведності, не вбрання тілесне осяймо блиском дорогоцінного каміння, а наші з вами душі сяйвом доброділання та милосердя, наповнимо скарбниці Небесного Царя справами піклування про знедолених, хворих, скорботних, сиріт, вдовиць та старців! «Бо чи добре буде, коли в одному й тому ж будинку один буде веселитися, а інший сумувати, той – пересичуватися поживою, а цей – терпіти холод і голод? І яка буде дія нашої молитви, коли ми просимо визволити нас від лукавого, а самі не хочемо бути милостивими до своїх братів?» (Свт. Амвросій Медіоланський). Тож зустріньмо свято Торжества Неба на землі, Різдво Господа, Бога і Спаса нашого Іісуса Христа, очистивши свої серця і душі від духовної нечистоти, прийді́мо до Різдвяної печери не в самотності, а ведучи з собою тих, хто чекає нашої підтримки та допомоги, тоді ми принесемо Новонародженому Христу жертву чистого хваління, щоб світло Віфлеємської зірки осяяло і наші з вами душі сяйвом Фаворської благодаті! Христос Рождається! Славімо Його!
Єфрем, Милістю Божою Митрополит Криворізький і Нікопольський
м. Кривий Ріг Різдво Христове 2025 р.