ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Ці вічно живі, сповнені небесної втіхи людському роду слова знову й знову нагадують нам про те, що завжди поруч із нами Милосердний та Люблячий Господь, Котрий, заради Своєї невимовної милості, від самого початку історії поклав людству надію на позбавлення від рабства гріха та на спасіння душі; надію, що сповна виправдалась у радості про Воскресіння з мертвих Господа Бога і Спаса нашого Іісуса Христа.
Світло Воскресіння Христового подібно блискавиці осяяло весь Всесвіт. Славління ангелів і небесна радість навіки тісно сплелись із урочистим славослів’ям і невимовним торжеством роду земного, задля спасіння котрого і втілився, і пожив із нами, людьми, і постраждав навіть до смерті, і зруйнував заклепи пекла, і переможно Воскрес із мертвих наш Спаситель і Господь!
Коли, прихиливши небеса, зійшов на землю Син Божий, одними із перших людей удостоїлись радості пізнати втіленого Бога – волхви, східні мудреці, котрі прийшовши до смиренної печери низько вклонилися Богонемовляті, що спочивав у яслах, принесши з собою для Нього і відомі дарунки. В день же славного Воскресіння з мертвих Христа Спасителя, наслідуючи святому подвигу волхвів, поспішили ще за темна, також до печери, де в новому гробі було покладене Тіло Іісусове, жени-мироносиці, несучі із собою, подібний дарам волхвів, останній, як їм здавалося, прояв своєї любові до Господа, благовонне миро, щоб умастити ним «не в пеленах, а плащаницею Повитого» (Ікос на Пасхальній утрені). Дійсно, любов, ця вершина всіх досконалостей, зробила мироносиць гідними стати першими, хто дізнається про Воскресіння Христове! Ця любов давала їм мужність йти в години страждань Спасителя слідом за Ним на Голгофу і залишатися поруч у найтяжчі години Його боріння! І нині не полишили вони свого Божественного Наставника, але зі сльозами смутку поспішили затемна до Гробу, не знаючи іще того, що світло нетварне вже осяяло всю піднебесну, що з великою радістю належало їм повернутися додому. Бо там біля спустілого Гробу, в якому нещодавно спочивало Тіло розіп’ятого Спасителя, святий Ангел, цей Божий посланець, благовістив їм, що Живоносний Гріб спорожнів, немає в ньому Христа, не змогла смерть утримати в своїх обіймах Життєдавця. Ця новина, ця радість Пасхи, радість спасіння, радість про Воскреслого Христа творила слабких жінок міцними благовісниками Святого Євангелія, творила їх апостолами для апостолів, котрі вперше саме від мироносиць мали тепер дізнатися, що Воістину Воскрес Христос, постав, «переміг лев від племени Іуди, паросток Давида…» (Одкр. 5,5).
Ненависною древньому змію є ця божественна любов мироносиць, ненависним йому є і дар миру, наданий Спасителем в Його першому по Воскресінні благословінні святим апостолам, коли, пройшовши через зачинені двері, Він промовив їм: «Мир вам…» (Ів. 20,19). Всю цінність цього божественного дару й благословіння можуть зрозуміти до кінця лише ті люди, котрі пізнали, що таке ворожнеча, що таке війна і, що то за біль, котру вона несе в собі. На нашу з Вами долю, мої улюблені, випало тяжке випробовування: в скрутних обставинах військового часу зберегти гідність звання християнина, переживаючи лихі часи, не спокуситись загубити своє серце в терені злоби й ненависті, але, загартувавши свою волю в полум’ї оточуючих спокус, вийти з цього пекельного вогню, мов отроки з печі Вавилонської, славлячи Воскреслого від мертвих Бога, котрий Єдиний є дійсний Мироподатель та Початківець нашого спасіння, в Котрому є «милосердя та прощення, хоча ми й бунтували проти Нього» (Дан. 9,9) всім своїм гріховним життям. Наш священний обов’язок триматися ризи Воскреслого Христа Життєдавця, пам’ятаючи, що поки ми єдині з Ним в лоні заснованої Духом Святим Православної Церкви, доти сили пекла, що споконвіку воюють проти обранців Божих, не зможуть розлучити нас із вічним життям і блаженством святих, з Пасхою душі та з любов’ю о Господі Воскреслому.
Актуальними до сьогоднішнього дня залишаються слова священномученика Онуфрія (Гагалюка), першого єпископа Криворізького, котрими втішав він свою паству у скрутні часи і донині ними керує нас до спасіння, зовучи своїм архіпастирським голосом: «Перемогти послідовників Спасителя сатана не здатен, якщо вони постійно тримаються свого Господа. Християнину потрібно постійно пам’ятати про підступність ворога та удари його, що подекуди бувають дуже тяжкими. Не впадати у відчай, а з мирною душею переносити їх, всю надію свою покладаючи на Бога!»
Ця настанова нашого святителя особливо важлива для нас сьогодні, коли, здається, всі сили пекла кинуті на те, щоб всіяти в душі людей сумнів в дійсності спасіння їхніх душ. Проте, які б спокуси не випадали на долю християнина, пам’ятаймо, що все можливо перемогти о Христі, Котрий нас зміцнює; будемо шукати справжніх себе в Ньому, в незгасаючому світлі Його Воскресіння, в святому стоянні за вірність та любов до Господа, свято оберігаючи бісер спасительної віри, поєднуючи серця наші з усіма православними, що нині славлять світле Христове Воскресіння!
В духовному торжестві, дорогі во Христі отці, брати та сестри, радіючи ангельській звістці, що Христос Воскрес, що Гріб Живоносний спустів, не змігши утримати в собі Присноживе Слово, Котрим «постало все, і ніщо, що постало, не постало без Нього», в Котрому «було життя, і життя було – світло людей… і не огорнула його темрява» (Ів. 1, 3-5), призиваю на кожного з вас життєдайне благословення Воскреслого Господа та кличу вас до натхненного славослів’я Його Всемилостивого, «бо Він Воскрес заради нас, щоб засвідчити Собою і наше воскресіння, нашу подібність Йому в славі та вічній красі» (свт. Миколай Сербський).
Тож радо вклонімося Життєдавцю Богу та молитовно співаймо Йому: «Христос Воскрес із мертвих! Смертю смерть подолав і тим, що у гробах життя дарував». Амінь!
Воістину Воскрес Христос!
Смиренний Єфрем,
Божою милістю
Митрополит Криворізький
і Нікопольський
ПАСХА ХРИСТОВА
2024 рік
м. Кривий Ріг