Улюблені о Господі, дорогі отці, брати і сестри!
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Сьогодні велике і славне Торжество зібрало нас в храмі, Торжество якого не бачив світ! Сонце Правди, що здавалось навічно похованим у темному Гробі, знову зійшло над всесвітом, яскравим промінням Своєї Переможної Благодаті осіяючи весь Всесвіт!
Сьогодні час спасительний, коли єдиним серцем всі ми, вірні, радісно співаємо Святу Пасху і гідно славословимо Велике і Преславне Ім’я нашого Воскреслого Господа Іісуса.
Нехай ніщо не затьмарить Вам, мої дорогі, цієї радості! Нехай від нині лукаві підступи горделивого дениці та його лукавих клевретів не торкнуться ваших сердець, бо ж Христос, наша Пасха, переміг древнього змія, зсередини зруйнував пекло і, переможно постав із мертвих «смертю смерть подолав і тим, хто у гробах життя дарував» (Тропар Пасхи).
Сьогодні ми співаємо Воскреслому Господу нашому Іісусу Христу похвальні слова радісних Пасхальних піснеспівів, бо для цього прийшов вже «нині час благоприємний… час спасіння» (2 Кор. 6,2). З любов’ю цілуймо Його погребальний одр, де лежало понівечене людьми, мов хижими звірями, Божественне Тіло нашого Господа. Принесімо до погребального ложа Христового, мов дар Воскреслому Богу, нашу до Нього любов! Цю матір чеснот явімо Йому, бо щира любов – найвище від почуттів, робить людину, що змогла вмістити її у своїй душі – Богоподібною, адже «Бог і є Любов. І хто перебуває в любові той в Бозі перебуває» (1Ін. 4,16).
Подивіться на ревність апостолів, котра не будучи початково заснована на фундаменті любові, була посоромлена в Гефсиманському саді. Ті, хто клялися бути поруч із Ним в усіх Його скорботах, втекли від першого ж випробування, не витримавши Христової ноші. Страх переміг ревність, через нестачу любові, «бо в любові немає страху, але щира любов виганяє страх» (Ін. 4,18).
Проте ніякий страх не зміг похитнути щирого почуття, що горіло в серці улюбленого учня, в серцях Мироносиць, що всі свої сили віддавали на служіння Христу і, звичайно, не похитнув страх любові Пречистої Діви Матері. Сповнені цього величного Божого дару вони пройшли разом із Христом до кінця Його хресний шлях і за свою відданість стали й першими очевидцями Його Святого Воскресіння, Повстання від мертвих. А Марія Магдалина, за свою чисту і святу любов до Христа, як перша проповідниця Воскресіння Христового, стала навіть апостолом для самих апостолів. Саме вона слабка, але мужня жінка, принесла цим мужам, що з острахом перебували у зачиненому будинку, радісну звістку, що воістину Воскрес Христос, постав із мертвих їх Божественний Вчитель. Ця звістка була настільки дивовижною, що апостоли навіть не одразу повірили цій радості. Так що деякі із них вирушили навіть до Живоносного Гробу Христового, щоб на власні очі впевнитись в тому, що Господь дійсно Воскрес від мертвих!
Коли натихає голос натовпу, коли відступає перша ревність, а горделива відвага уступає місце страху не тільки за своє життя, але, навіть, страху про необхідність полишити місце свого особистого, дрімучого комфорту, саме тодіна перше місце виходить вона, вершина досконалостей – Божественна Любов.
Коли б, здавалося, що весь світ постав проти Христа, всі були впевненні, що надія померла разом із Ним, коли біля підніжжя Хреста Господнього, Мати плакала біля ніг свого розіп’ятого Сина і Бога, саме в цей час почав діяти дар Любові і люди сповнені цього дару, поспішили до Того, Кого вони так щиро люблять!
Такими людьми стали святі Іосиф із Аримафеї та Никодим. В час благоденства вони знаходились в тіні апостолів. Коли ті грілись в променях Слави Христа у дні Його честі і шани, таємні ослідовники лише під покровом ночі приходили до Того, Кого так свято полюбили їхні святі душі. Їм нічого іншого не було потрібне, лише бути з Улюбленим Христом і чути його повчальне слово. І вони це доведуть, коли в час наруги над Богом, мужньо стануть в один ряд із Мироносицями, своїми руками знімуть з Хреста скривавлене Тіло Христове, омиють і помажуть миром, щоб потім гідно поховати Того, Кого вони люблять в новому Гробі, де на третій день знову засяє Сонце Правди, просвітлюючи всю Вселенну. Вони не боялися за себе і за своє майбутнє, вони усвідомлювали, що і їх можуть стратити христоненавистники! Але все це було вже не важливо! Любов вела їх до Улюбленого, за Кого не страшно віддати своє життя. Істину сказав апостол Іоанн Богослов: «справжня любов перемагає страх»!
І ми з вами, дорогі отці, брати і сестри, повинні все своє життя присвятити здобуттю в своєму серці Христової любові та вдосконаленню в ній. І цьому нас здатні вправно навчити святі молитва та послух Небесному Отцю, смирення перед Його Божественною волею, постійна вдячність Богові за кожен день і хвилину, за все те добре, чому Він благословив статися у нашому житті та за всяке зло, що трапляється на нашому шляху. За все ми приносимо вдячність Небесному Отцю, за все воздаємо Йому хваління! А особливо в нинішні святкові Пасхальні дні, єдиним серцем і вустами, хвалімо Ім’я Господнє, непрестаючи хвалімо нашого Господа, бо задля нашого спасіння Він Своїм Живоносним Воскресінням подолав пекло і широко відкрив Царські ворота Небесного Чертогу.
Тож Переможцю смерті і тління, Христу Життєдавцю радо оспівуймо нині: «Воскрес Христос від гробу, як і обіцяв, даруючи нам життя вічне і велику милість».
ВОІСТИНУ ВОСКРЕС ХРИСТОС!
ЄФРЕМ, Божою Милістю, Митрополит Криворізький і Нікопольський
ПАСХА ХРИСТОВА
2026 рік
м. Кривий Ріг