У РОЗВИТОК МЕДИЧНОЇ НАУКИ ОЧИМА ЙОГО СУЧАСНИКІВ
11 червня — день пам’яті святителя Луку Кримського (Войно-Ясенецького).
Його наукові праці та розробки стали проривом у хірургії. Вони змінили медицину і врятували тисячі людських життів. Понад десять років він був у засланні і був єдиним лікарем у Радянському союзі, який мав священицький сан. Усе це про святителя Луку Кримського. Віряни переконані він і досі навіть після смерті творить дива зцілення. На загальноцерковному рівні архієпископ Лука був прославлений в сонмі новомучеників і сповідників у 2000 році.
Автор: Ілля Колосов
Доктор права ґабілітований (Республіка Польща),
Доктор філософії з права (Україна),
Рецензент міжнародного наукового фахового видання “International Journal of Law and Society” (м. Нью-Йорк, Сполучені Штати Америки),
Почесний член наукового комітету видавничої групи Technium Science (м. Констанца, Румунія)
Христос Воскрес! Цьогорічна Пасхалія, дорогі брати і сестри, охоплює собою ще одну визначну дату — день пам’яті святителя Луки, архієпископа Сімферопольського і Кримського (у миру – Валентина Феліксовича Войно-Ясенецького), життєвий шлях якого є одним з визначних прикладів відданості Богу і православній вірі попри усі катування, нелюдські тортури і випробування, які випали на його долю.
За свого земного життя святитель мав фах лікаря, у 1915 році здобув науковий ступінь “Доктор філософії” за результатами публічного захисту дисертації на тему “Регіонарна анестезія”. З березня 1917 року працював головним лікарем Ташкентської міської лікарні, а з 1920 року – професором топографічної анатомії і оперативної хірургії Ташкентського університету. Отже, маємо прекрасну нагоду ознайомити широкий загал із науковим доробком святителя Луки, який було визнано його сучасниками за земного життя, розповівши про нього як вчений про вченого.
У т. 5 Великої медичної енциклопедії, що була видана ще за земного життя Святителя , попри усі ідеологічні суперечності та політичні переслідування, сучасні йому вчені-матеріалісти визнавали його талант як різнобічного хірурга: ним були, зокрема, запропоновані методики знеболювання шляхом прямої ін’єкції етилового спирту у стовбури ураженого трійчастого нерва та у гассерів вузол, операції ущемлених гриж, ускладнених флегмоною та видалення сльозного міхурця при лікуванні серпігінозних виразок роговиці, рекомендовано спосіб надійної перев’язки селезінкової артерії під час видалення селезінки, розроблено техніку зшиву гінекологічних нориць. Поляков В.С. зазначав, що В.Ф. Войно-Ясенецький був автором близько 30-ти наукових праць, більшість яких і понині є настільними книгами для практикуючих хірургів. За свої роботи “Нарис гнійної хірургії” та у галузі пізньої резекції інфікованих вогнепальним пораненням суглобів, вченого було удостоєно Сталінської премії.
Т. 6 тієї ж енциклопедії описує наукову перемогу В.Ф. Войно-Ясенецького над гідраденітом – гнійним запаленням апокринних потових залоз. Вже втрачаючи зір від знущань, поневірянь та випробувань репресійного апарату НКВС і ГУЛАГу, у 1946 році учений пропонує формулу, яка увійде у історію медицини під назвою “операція Войно-Ясенецького”, а саме: операція починається широким та глибоким розрізом не тільки во всю ширину та глибину інфільтрату, але і далі, у здорових тканинах.
Інший приклад винахідливості вченого наведено у т. 2 – так званий розріз Войно-Ясенецького – як метод хірургічного лікування запалених суглобів (артротомії). Так, при нагноювальних запаленнях ліктьового суглобу В.Ф. Войно-Ясенецький рекомендував послуговуватись передньо-ульнарним розрізом.
Дивні властивості цих пропозицій – і операції, і розрізу – полягали у тому, що за відсутності антибіотиків та труднощів у організації стерильного простору у повоєнних лікарнях наступало майже повне одужання хворих, без проявів повторного зараження! Воістину, для того, хто вірує, збуваються слова Святого Євангелія про те, що “якщо скільки-небудь можеш вірувати, все можливо віруючому” (Мк. 9:23).
Для нас же, дорогі брати і сестри, приклад святителя Луки, який вдало поєднував духовне та мирське у своїй лікарській практиці, має нагадувати іншу істину: “чи хворіє хто з вас, нехай покличе пресвітерів Церкви, і нехай помоляться над ним, помазавши його єлеєм у ім’я Господнє. І молитва віри зцілить недужого, і здійме його Господь; якщо ж він грішив, то прощено йому буде” (Іак. 5:14-15).
У наш непростий час гонінь, розбрату та війни, маємо черпати мудрість з життєвого шляху святителя Луки аби вистояти разом із Церквою з вірою у те, що найтемнішу годину Господь буде із нами і якщо віра наша сильна, то будь-яку недугу здолає і хворого зцілить. “Смерть, де твоє жало? Пекло, де твоя перемога? Воскрес Христос – і ти повалене” (Ос. 13:14) – ось про що маємо пам’ятати у своїх буденних, великих і малих справах, у роботі та творчості, у нашому духовному житті. І дійсно: як би не намагались сили зла зломити святителя Луку за його земного життя, відвернути від віри, спокусити волею та земними благами, він ні на крок від Господа не відступився і пройшов свій шлях, проповідуючи Його Слово. І де ж ті, хто знущались? У чому їх перемога? Розсіялись, наче дим і справи їх канули. Більш того, були вимушені визнати його талант і наукову правоту, присуджувати премії без відвернення від Церкви.
Відтак, маємо і духовні, і життєві приклади стійкості у вірі, творчого просвітлення, що по цій вірі воздається, і несе добро ближньому: втіху скорботному, ситість голодному, зцілення хворому, що є, за словами настоятеля нікопольського кафедрального Спасо-Преображенського собору протоієрея Миколая Марущака, ознакою не тільки фізичної, але і духовної присутності у храмі та під час святої молитви і шляхом до життя вічного у Царстві Небесному, в ім’я Отця і Сина, і Святого Духу. Амінь.
До речі, у Спасо-Преображенському соборі по вул. Преображенська, 1 в місті Нікополь є шанована ікона святителя-хірурга Луки Кримського з часткою його святих мощей.