Наша молитва за упокій всіх, що колись жили на землі людей заснована, перш за все, на глибокій вірі в те, що душа і тіло людини безсмертні. Щира молитва встановлює духовний невидимий зв’язок не тільки з Богом, котрий бажає, щоб ми спаслися, але й з усіма Його святими та всіма нашими рідними й близькими, що спочили у Христі Ісусі. Святе Письмо вчить нас молитися один за одного і за всіх людей живих і померлих (Як.5.16; 1Тим.2.1), бо всі ми є дітьми Отця Небесного, чи живемо ми, чи вмираємо ми завжди є Господні (Рим.14).

Молитву за живих і померлих Свята Церква нагадує нам як обов’язок і вважає його необхідною, невід’ємною частиною спільного церковного богослужіння. Обов’язок молитися за живих і померлих рідних і близьких, знайомих по вірі витікає з бажання їх спасіння і християнської любові та милосердя до них. По заповіді Христа Спасителя ми повинні любити один одного і виявляти любов у милосерді, добрих ділах, молитві. Правдива християнська любов нікому не робить ніякого зла, а милосердиться над ближніми у цьому житті та піклується про загробне життя.

Щосуботи о 12.00 у храмі святого Георгія Побідоносця настоятель храму протоієрей Михайло Марущак здійснює панахиду за всіма покійними християнами та загиблими воїнами-нікопольчанами. Постійно на цвинтарі лунає тиха молитва. Крім того, імена загиблих героїв є у кожному нікопольському храмі.

Дуже добре, що наші молитви об’єднують нас, живих, з тими, що відійшли у Вічність. Ми й надалі, як вірні сини та дочки Христової Церкви, будемо виконувати свій християнський обов’язок – щиро молитись за упокій своїх батьків, дідів, рідних, знайомих, друзів, близьких, воїнів, які загинули на полі брані, невинно убієнних мирних жителів та всіх православних християн.