У понеділок та вівторок після Світлого тижня – Радониця. Цими днями Церква поминає померлих. Це перші заупокійні богослужіння після днів Великодня. Традиція поминати у ці дні покійних бере свій початок із кінця IV століття.
У храмі святого великомученика Георгія Побідоносця, який будується на міському цвинтарі в ці великодні поминальні дні відбувалася Божественна літургія і панахида за померлими. Поминаючи у своїх молитвах усіх від віку померлих православних християн, священики суто молилися за вождів і воїнів на полі битви убієнних, які життя своє поклали за нас. Вони виконали заповідь Христову: «Немає більше тієї любові, як хто покладе душу свою за друзів своїх» (Ін.15,13). Хай простить Господь їм кожну провину, кожен гріх вільний і мимовільний і нехай упокоить їх у селищах праведних.
— У ці дні, дорогі брати і сестри, Свята Церква за своїм статутом поділяє пасхальну радість з усіма від віку померлими нашими праотцями, отцями, братами і сестрами, сподіваючись на воскресіння і життя вічне. Цим Церква стверджує віру в те, що у Бога немає мертвих, у Бога всі живі, – сказав, звертаючись до присутніх, настоятель храму протоієрей Михайло Марущак.
На Радоницю ми приходимо на богослужіння до храму, а потім відвідуємо могили близьких на цвинтарі, щоб принести їм радісну звістку про Воскресіння Христове, молитовно віддати обов’язок християнській любові, любові, яка не припиняється і з переходом у вічність. Нехай зрадіють вони про Господа воскреслого, що дарував усім нам життя вічне.