На запрошення керівництва міської дитячої лікарні священнослужителі Спасо-Преображенського собору відвідали медичний заклад та звершили там молебень про мир в Україні. Після закінчення спільної молитви священики окропили святою водою всіх присутніх і вручили кожному іконку святого воїна великомученика Микити – Небесного Покровителя нашого міста. У свою чергу головний лікар дитячої лікарні В’ячеслав Мальгін подарував Спасо-Преображенському собору вишитий образ святителя Миколая Чудотворця.
Настоятель собору протоієрей Миколай Марущак із вдячністю прийняв образ святого, подякував медичному персоналу за труди та молитви побажав допомоги Божої у благородній справі служіння ближнім і всім нам мирного неба над головою.
Прощаючись, отець Миколай розповів одну повчальну притчу:
— Рибалка перевозив на човні одну людину. Пасажир квапив перевізника:
— Швидше, запізнююся на роботу!
І тут він побачив, що на одному веслі написано «молись», а на іншому – «працюй».
— Навіщо це? — спитав він.
— Для пам’яті — відповів рибалка. — Щоб не забути, що треба молитись і трудитися.
— Ну, трудитись, зрозуміло, всім треба, а молитися, — чоловік махнув рукою, — це не обов’язково. Нікому це не потрібно, навіщо гаяти час на молитву.
— Не потрібно? — перепитав рибалка і витяг із води весло з написом «молись», а сам став гребти одним веслом. Човен закрутився на місці…
— Ось бачиш, яка праця без молитви. На одному місці кружляємо і ніякого руху вперед. Звідси висновок: щоб успішно плисти бурхливим житейським морем, треба міцно тримати в руках два весла: молитися і трудитися.
Молись і працюй. Що може бути звичайніше цього правила, яке так часто вимовляється без жодного роздуму. І що може бути священнішим і піднесенішим, ніж це правило благочестя?