Престольне свято храму на міському цвинтарі

6 травня в день пам’яті святого великомученика та переможця Георгія храм на міському цвинтарі молитовно відзначив своє престольне свято. Собором духовенства було здійснено Божественну літургію. Очолив її благочинний церков міста протоієрей Миколай Марущак. Для поклоніння в центрі храму було виставлено одразу дві ікони: Воскреслого Господа та святого Георгія Побідоносця. Безперечно, вони незримо були присутніми в храмі, чули молитви про мир у нашій багатостраждальній Україні.

— Великомученика Георгія зображують на іконах у вигляді воїна, що вражає списом дракона – як уособлення зла, яке шкодить людині, народу, країні. Це образ перемоги добра над злом. Святий перемагає це зло своєю молитвою, любов’ю, своєю вірою. Не лише силою зброї, але найбільше силою духу та силою нашої віри забезпечується протягом століть вільне та незалежне існування нашої Батьківщини. І поки ми будемо горіти вірою, доки з’єднуватимемо нашу гарячу молитву з нашими працями, кожен на своєму місці, доти і перебуватиме над нами божественний небесний щит, який тримає в руках Георгій Побідоносець, захищаючи нашу українську землю від усякого ворога та супостата, — сказав протоієрей Миколай у своїй проповіді.

Красиво, урочисто співав молодіжний ансамбль – ніби тріумфуючий ангельський хор! А коли разом молитви співали священики, то здавалося, що їх чує весь всесвіт! Багато хто цього дня став причасником Святих Христових Таїн, які з благоговінням прийняли Святі Дари. Після закінчення Літургії навколо храму відбулася традиційна Хресна хода та святковий молебінь. Настоятель храму протоієрей Михайло Марущак привітав усіх зі святом Георгія Побідоносця, подякував за молитви та сказав:

— Ніхто на світі не може передбачити з повною впевненістю посмертну долю тієї чи іншої людини. Але Церква впевнено говорить про неминучу для всіх людей подію: після смерті кожен з нас обов’язково зустрінеться з Богом. А ось чи стане ця зустріч для людини джерелом вічної радості, чи виявиться для неї болісною та нестерпною — залежить вже від того, як сама вона прожила своє життя. Життя в сучасному світі подібне до стрімкого бурхливого потоку, в якому не встигаєш зосередитися ні зором, ні слухом, ні розумом. Ми бачимо, що людина знаходить повноту життя лише разом із Богом.

Фото.

Закладка Постоянная ссылка.

Обсуждение закрыто.