Відійшов у вічність найстаріший клірик Криворізької єпархії – протоієрей Анатолій Поліщук (01.10.1934 – 17.07.2019)

«Блажен путь, воньже идеши днесь душе, яко уготовася тебе место упокоения»
(Прокимен на погребение священников, гл.6)

prot.Anatoliy_Polischuk

Вранці 17 липня, в середу 4-тої седмиці після П’ятидесятниці, відійшов у вічність клірик Криворізької єпархії протоієрей Анатолій Макарович Поліщук. Земний шлях отця Анатолія перервався на на 85-му році  життя, після тривалої хвороби.

Народився отець Анатолій Макарович Поліщук 1 жовтня 1934 року в селі Красноставка Маньківського району Черкаської області, в родині робочих. Коли хлопчику було 7 років розпочалась Велика Вітчизняна Війна. Отець майбутнього пастиря – Поліщук Макар Капитонович, був призваний захищати свою Батьківщину від ворогу та в 1942 році загинув на фронті. Все господарство та всі труди по вихованню майбутнього священика лягли на плечі його матері – Поліщук Євдокії Гордіївни.

В 1951 році, закінчивши 7 класів середньої школи, Анатолій Макарович розпочав свою трудову діяльність. В 1952 році родина майбутнього священика переїхала до м. Нікополя, де Анатолій Макарович працював на Південно-Трубному Заводі.

В 1953 році Анатолія Макаровича призвали до лав Радянської армії.

Демобілізувавшись з армії в 1956 році, майбутній пастир знов працевлаштувався на Південно-Трубний Завод, де і проробив наступні 25 років.

З 1958 року Анатолій Макарович почав відвідувати храм Божий і через два роки його запросили співати на кліросі. Виконував він також, за необхідністю, і послух читця. Цей послух майбутній священнослужитель ніс до 1982 року, коли, за проханням Церковної Ради, був призначений церковним старостою. На цьому послусі Анатолій Макарович пробув до 1986 року, коли Архієпископ Симферопольський та Кримський Леонтій рукопоклав його в сан Диякона.

Першим місцем служіння нещодавно рукопокладеного Диякона став Хрестовоздвиженський храм м. Нікополь Дніпропетровської області.

В 1991 році Преосвященний Гліб Єпископ Дніпропетровський і Запорізький рукопоклав отця Анатолія в сан Ієрея та призначив кліриком Спасо-Преображенської церкви с. Червоно-Григорівка Нікопольського району.

Через два роки доброго пастиря Єпископ Дніпропетровський і Криворізький Кронід назначив настоятелем Свято-Троїцької церкви с. Мала Костромка Апостолівського району Дніпропетровської області та невдовзі, за старанне виконання пастирських обов’язків, удостоїв отця Анатолія одразу кількох церковних нагород – права носіння набедренника, скуфії, камилавки та наперсного Хреста.

В 1993 році отець Анатолій Поліщук знов повернувся до Хрестовоздвиженського храму м. Нікополя, але тепер вже на посаді настоятеля.

За старанне і ревне виконання пастирських обов’язків, з клопотання благочинного Нікопольського благочиння (теперішнього духівника Криворізької єпархії) протоієрея Анатолія Марущака, 11 жовтня 1995 року Архієпископ Дніпропетровський і Криворізький Іриней возвів отця Анатолія Поліщука в сан Протоієрея. В своєму рапорті на ім’я владики Іринея отець Анатолій Марущак виділяв серед інших заслуг настоятеля Хрестовоздвиженського храму його ревне служіння та талант проповідника.

11 жовтня 1997 року, на свято Собору преподобних отців Києво-Печерських, які в Ближніх печерах спочивають, з нагоди дня тезоіменитства за старанне пастирське служіння отець Анатолій був нагороджений Преосвященним Єфремом, Єпископом (нині Митрополит) Криворізьким і Нікопольським правом носіння палиці. В 2001 році владика Єфрем, з нагоди свята Пасхи, нагородив священнослужителя правом носіння хреста з прикрасами, а ще через два роки, з благословення Предстоятеля УПЦ Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира (+5 липня 2014 р.) – митрою.

Проте з плином часу здоров’я отця Анатолія погіршувалось, колишніх сил залишалось все менше. І, коли священику виконалося 75 років, він звернувся до правлячого Архієрея з проханням почислити його за штат.

Згідно з поданим проханням отець Анатолій був звільнений з посади настоятеля Хрестовоздвиженського храму м. Нікополя та почислений за штат духовенства Криворізької єпархії.

Перебуваючи на покої, священик не залишав своєї пастви, не пропускаючи жодного богослужіння в близькому його серцю храмі на честь Воздвиження Чесного Хреста Господнього. Щонеділі він приступав до душеспасительних Таїнств Сповіді та Святого Причастя, в усьому подаючи прихожанам приклад доброго християнина.

За кілька років до смерті отець Анатолій дізнався, що хворий на рак, проте нікому не повідомив цю сумну звістку і не приймав жодного лікування. Він продовжував ходити до церкви та опікувався храмом і своєю вже колишньою паствою.

Після свята Святої Трійці 2019 року стан здоров’я отця Анатолія значно погіршився. 14 липня настоятель Хрестовоздвиженського храму м. Нікополь протоієрей Ігор Мельников, посповідав хворого та причастив. До останнього дня отець Анатолій перебував у свідомості і хоча вже не міг ходити, лежачи, продовжував спілкуватись з близькими та молитись. 16 липня отець Ігор прочитав вже зовсім ослаблому священнослужителю Святе Євангеліє та Канон молебний на розлучення душі з тілом.

17 липня 2019 року припинило битись серце доброго пастиря словесного стада Христового, а бессмертна душа покинувши тлінне тіло відлетіла до свого Творця і Бога, служінню Котрому посвятила все своє життя.

Відспівування священика Анатолія Поліщука відбудеться в четвер 18 липня, в день пам’яті преподобного Сергія, ігумена Радонезького, в Хрестовоздвиженському храмі м. Нікополя. Заупокійна Божественна Літургія розпочнеться о 7-й годині ранку, по завершенні котрої буде звершиний чин Погребіння священника. Звершить богослужіння і чин Погребіння – благочинний Нікопольського благочиння протоієрей Миколай Марущак, в співслужінні духовенства. З благословення Митрополита Криворізького і Нікопольського Єфрема, поховають отця Анатолія на міському цвинтарі м. Нікополя біля кладбищенського храму святого великомученика Георгія Побідоносця.

Управління Криворізької єпархії УПЦ на чолі з Високопреосвященнішим Єфремом, Митрополитом Криворізьким і Нікопольським, приносить щирі співчуття родині священнослужителя та молиться за спокій його душі.

Вічна пам’ять спочилому протоієрею Анатолію!

Закладка Постоянная ссылка.

Обсуждение закрыто.